Гоголь…
Трудно, здається, вишукати серед історичних особ другу більш дізгармоничну постать, так вигадливо сплетену з позверхових та внутрішніх суперечностей і контрастів, як та, що нагадує нам цо відомо кожній освіченій людині наймення. Тупий школяр — і геніяльний письменник; великий гуморист, сміхотун та вигадчик — і не менший песимист; признаний реаліст, батько „натуральмої школи“ в російському письменстві — і неокраяний мистик; прихильник особистого морального самосовершенствовання — і джерело протесту проти громадського ладу; малоосвічений гимназист — і професор та автор in ape грандіозних наукових праць, яким не судилося, звичайно, побачити світа; українець, що з пієтизмом любовію ставився до рідного краю — і виключно російський письменник, що жадного рядка рідною мовою, опріч одного приватного листа, не лишив у своїй літературній спадщині… Можна б ще довго ставити одну з другою поруч такі суперечности в цій багато обдарованій з
