природи натурі; можна б ілюструвати їх фактами не тільки з біографії, але теж і з літературної його долі аж до наших часів, коли найменням цього великого чоловіка, мов щитом, закривається тупа реакція, коли з його силкується де-хто зробити спеціяльну зброю проти українського письменства і всього взагалі українського національного руху.
Трагична натура і трагична доля її.
Нас, українців, опріче загального характеру цієї трагедії, цікавить найдужче і ще одна, спеціяльна, сторона її, а саме — стосунки Гоголя до ідеї українського національного відродження і, навпаки, стосунки свідомого українства до автора українських оповіданнів російською мовою. Тим пекучіша для нас ця сторона трагичної постати Гоголя і тим дужче встає вона перед нами саме в цей час, коли ймення Гоголя у всіх на устах, що ним найдошкульніше вибивали нам очі всякі „патріоты своего отечества“, що ним підпірали централізаційні заходи й обрусительну систему, і саме тепер, під час ювилейного свята, патріотичний галас безперечно голосніше лунатиме за причілком російського письменства. Геніяльний українець, що став проводирем не свого рідного, а „сусідського“, мовляв, письменства, чи не найкраще ж ілюструє ту думку, що ввесь український рух ні на що і
