Рішуча реконструкція транспортових злагод на базі електрифікації тягла на залізницях, заведення потужних паровозів, великовантажних ваґонів із спеціялізацією їх за видами найголовніших вантажів, механізація вантажно-розвантажних операцій та заведення механізації до всіх основних процесів транспортової роботи, з піднесенням матеріяльної бази та кваліфікації основних кадрів транспортників — ось ті шляхи розвитку залізничного транспорту Союзу РСР, на які ми вже стали в 1931 році.
Виконання 6-х історичних умов т. Сталіна на транспорті, усунення знеосібки у виконанні паровозного і ваґонного парку, знищення зрівнялівки в праці транспортового пролетаріяту, піднесення культурно-побутових умов його — ось ті потужні рушії нової роботи в нових умовах соціялістичного будівництва країни.
Застосування зазначених щойно заходів вже дало посутні результати в роботі транспорту, що їх можна схарактеризувати такими цифрами: в грудні минулого року денне вантаження на залізницях України вперше досягло небувалої цифри — 20 тис. ваґонів і воно видається надзвичайно яскравим, якщо порівняти його із січневим вантаженням того ж таки року, коли залізниці УСРР вантажили лише 11 тис. ваґонів. Слід указати, що таке піднесення роботи залізниць все ж таки не дає можливости цілком вдовольнити попит на перевози. Того ж таки грудня реальний попит на перевози можна оцінювати на 20–30% більше від фактично виконаної від залізниць роботи. Звідси і та негайна потреба на розвиток
