Цю сторінку схвалено
|
М. Шаповал. |
НА ШЛЯХУ ПОСТУПУ.
На скелю вічности оперті
Стоять могутнї ковалї,
І всї кують погибель смерті,
Погибель смутку на землї,
Обухом вдарив один в Голод —
Одвагу сьмілу породив,
Якої вічно-творчий молот
Бажаня приспані збудив.
Другий вломив шматок од скелі
І з рани вирвались піснї,
Натхнені, горді і веселі,
Мов дзвін ґвалтовний, голоснї.
І ще один узяв у руки
Незламний доказ сьмілих дум,
Жерело вільної науки,
Її побідний вічно шум.
І підняли гуртом у гору
Червоний факель юних мрій,
Гукнувши скрізь по сьвітозору
Признана силї гуртовій.
Кують, співають скелю точуть,
Огнї од їх угору бють,
Над ними прапори лопочуть
І мрії творчії снують.
|
|
|
|
