Сторінка:Іван Гнида. Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих (1914).djvu/21

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


І дитину малу!.. Кров народну ллючи,
Впив ся нею державний шулїка.

Восхваленя співай, справедливим назви
Душогуба, харциза гидкого!
Бог, єпископе, зна, і твої молитви —
Вони стануть проклонами в його!

Вже вигнанцїв везуть, брязкотять кайдани —
Хто в засланя в Алжир, хто в Каєну..
Бонапарта в парижі вже знають вони,
А в пустинї побачуть гиєну.

Хлїбороба, робітника тягнуть кати,
Засилають, мордують тюрмою…
Подиви ся праворуч, єпископе, ти
І лїворуч — хто в церкві з тобою?

В тебе дяконом — Зрада, піддячим — Крадїж.
Душу й бога не гайся продати!
В золоті свої ризи вбери ся пишніш
І ставай, безсоромний співати!

Душогубство тут править, гукає воно:
„Всїх стріляй, хто рухнуть ся посьміє!”
Сатана тобі чашу держить! — не вино. —
Кров невинна у їй червоніє!..