Сторінка:Іван Гнида. Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих (1914).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Іде правда? Горе! горе!
Ненагодованих і голих
Дївчаток, як ту отару.
Женуть „послыдній долгъ отдать,”
Женуть до матери байстрять! —
Чи буде суд? чи буде кара
Царям, царятам на земли?
Чи буде правда між людьми?
Повинна буть! бо сонце стане
І оскверенну землю спалить.



Як би ви знали, паничі.

Як-би ви знали паничі.
Де люде плачуть живучи,
То ви-б іділій не творили,
Та марнеб бога-б не хвалали,
На наші сльози сьміючись.
За-що, не знаю, називаєм
Хатину в гаї тихим раєм:
Я в хатї мучив ся колись,
Мої там сльози пролились,