Сторінка:Іван Гнида. Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих (1914).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Тікаєм ми до гурту з ними в нори,
Не дивимось на сонечко ясне…
Нащо-ж огнем палають наші зори?
Чом сьміливійш завзятя не сягне?
Поєднаймось з братом брат…

Що-раз, як ми кров нашу розливаєм
За рідний край, — яка користь кому?
Мерзенного деспота уквітчаєм
Та й молимось як богови єму.
Не стяг війни розвиваймо, а любови;
Пашницею засїймо скрізь поля.
Доволї люд уже потратив крови!
Устане раб, що голову схиля!
Поєднаймось з братом брат…

(„Борба”, ч. 7–8. 1908 р.)


О. Колесса.

ШАЛЇЙТЕ!

Шалїйте, Шалїйте, скажені кати!
Годуйте шпіонів, будуйте тюрми!
До бою сто тисяч робітників стане,
Пірвем, пірвем, пірвем ті кайдани!
За правду, за волю ми станемо враз,
Ланци, нї баґнети не пострах для нас!
Бо вольного духа не скути в кайдани.
Біда, біда, біда вам, тирани!