Звиклому до ударних темпів радянському окові роботи уславленого Суезького каналу цілком законно видаються кустарними, провінціальними. Худі, флегматичні „кораблі пустині“ сунуть берегами каналу, підвозячи до дільниць будівництва пісок та подрібнене каміння. Підлітки-погоничі пронизливим ойканням зупиняють каравани й кидають на гнуті шиї тварин кінці обротьок. Верблюди падають навколюшки і важко лягають здутими боками на пісок.
Широкими лопатами робітники наповнюють щебнем коші, почеплені обабіч горбів, і хлопчаки дубцями підводять верблюдів на ноги.
На тлі піщаних горбів трудно помітити брудножовті постаті вартових солдатів. 1922 року, касуючи протекторат і визнаючи Єгіпет за самостійну державу, Англія уклала досить оригінальну угоду, що звела нанівець обіцяну самостійність. Другий пункт цієї угоди лишає за Англією право „охорони імперських шляхів“, — коротко кажучи, Суезького каналу. Цього пункту, як і решти інших[1], Британія ретельно додержує: канал дбайливо оточено регулярною вартою.
Крім піших вартових, уздовж каналу маячать вершники. Попростягавши ноги, мов у кріслі, сидять вони на горбах верблюдів, поклавши карабіни на коліна. Вершники на хвилинку спиняються біля вартових, перевіряють пароль і знову рушають далі. Іноді на шосе вихоплюється авто або мотоцикл і за мить губиться серед жовтуватих дюн.
Біля озера Тімсах колія залізниці тулиться до берегів і перони станційок розташовані просто на березі каналу. Низенькі закурені поїзди зупиняються на хвилину біля перонів і швидко гадючаться далі. На тлі широкого піщаного плато вони справляють вражіння прудких зеленобурих ящірок. Вузькоколійна залізниця з'єднує Каір, Порт-Саід та Ізмаілью.
Озеро Тімсах править водночас за центр Суезького каналу й порт.
- ↑ Перший пункт — збереження англійської окупації другий; — охорона імперських шляхів; третій — режим капітуляцій; четвертий — британський протекторат над Суданом. Ці чотири пункти цілком підкоряють внутрішню й зовнішню політику Єгіпта англійському верховному комісарові.
