— Ви скажіть, що я ваш провідник, — пожартував Шпіль. — Професор Помпеї…
Один з товаришів, комбінуючи свої мовні знання, заявив гідам, що ми маємо досвідченого провідника, який знає Помпею не гірше за вчених дослідників. Від несподіванки гіди замовкли.
— За мною! — наказав гордо Шпіль. І ми, користуючись із слушної хвилини, поспішили за веселим моряком до входу в Помпею.
Вузькі, сірі вулички, зруйновані будинки, пощерблені важкі стіни, потрощені колони храмів, — все разом нагадувало відкопаний велетенський покорчений кістяк. Справді, порожні, мертві вулиці з провулками схожі на зотлілі кістки, а порожні, жовтуваті будівлі з чорними дірками замість вікон — черепи.
Навіть сонні, знесилені спекою вартові помпейських руїн, що куняють на перехрестях вулиць — подібні до музейних манекенів.
Вулиці Помпеї забруковані грубими сірими плитами, на яких збереглися глибокі колії від кованих коліс.
Вулиці Помпеї забруковані грубими сірими плитами, на
