Як усі приготови були вже покінчені, запорожці прощалися з Січчю і плили вниз Дніпром. Отаман походу плив на першій чайці, на щоглі висів його прапор. Инші човни трималися близько нього.
Турки нераз знали, що козаки приготовляють похід, при гирлі Дніпровому заступали їм дорогу своїми ґалєрами (кораблями) й починали стріляти з гармат із замку в Очакові. Але запорожці все вміли перехитрити турків. Серед темної ночі тихцем несподівано переїздили попри ґалєри й випливали на широке море. Тоді козацька фльота мала отверту дорогу на всі сторони Чорного моря; плили або на Крим, або до Малої Азії, або під сам Царгород, до султана в гості.
Козацькі чайки плили дуже скоро й несподівано припливали під турецьке місто. Запорожці швидко висідали на беріг, на чайках залишали тільки невеличку сторожу, двох дорослих і двох хлопців, і з рушницями вибиралися на турків. Як місто не було підготовлене до оборони, напад ішов легко, козаки підпалювали більші будови й серед метушні збирали добич. На укріплені замки йшли наступом і по драбинах вдиралися на мури. Добич переносили на чайки; найбільшу ціну мала зброя й турецькі гармати.
Часто ловили запорожці на морі турецькі кораблі. Турецька ґалєра була більша й вища ніж чайка, козаки скорше замічували турків і могли приготовити напад. Щоб турки їх не добачили, козаки звивали вітрила, складали додолу щогли й плили так, щоб сонце на них не світило. Перед заходом сонця плили скоріш, і як наставав вечір, несподівано окружали ґалєру. Відважно кидалися
