на поміст корабля, билися з турками й або їх убивали або брали в полон. Ґалєра з цілим майном ставала військовою добиччю; козаки брали її зі собою.
Дуже небезпечна була боротьба, як ґалєр було багато, бо турки мали гармати й добру залогу з яничар, найліпшого турецького війська — воно складалося з вояків, що їх іще малими повивозили турки з христіянських земель. Нераз турки здалека бачили чайки й починали стрілянину, — тоді неодна чайка тонула від гарматної кулі, неодин козак находив смерть на морі. Часом турки ловили кілька чайок і брали козаків до неволі. Але частіше запорожці перемагали музулман і зі славою та добиччю верталися на Січ.
Про пригоди на морі козаки знали складати різні оповідання та пісні. Славна була дума про Олексія Поповича та бурю на морі.
Запорожці плили чайками по Чорному морі. Була непогода. Хмари вкрили небо, затьмили зорі й місяць. Полив дощ, вітер почав підіймати високі хвилі. Страшна буря піднялась на морі. Козацькі чайки не могли вдержатися разом, — частину їх занесло в ріку Дунай, частину під турецькі береги, решта потопала на середині моря. Було тут триста козаків зі старшиною. Отаман Грицько Зборовський промовив тоді до козаків:
— Козаки, панове-молодці! Щось велика хуртовина піднялася на нас на морі. Може, хто з вас має великий гріх на собі, й через те ми потопаємо. Уважайте, козаки, своїх гріхів не тайте; хто
