і нападали на погряничні городи. Ця безнастанна війна дуже стомила українське населення. Україна не мала доброго союзника. Татарський хан дбав тільки за добич і готов був за гроші продати Україну полякам. Тимто гетьман задумав найти собі поміч деинде і звернув свою увагу на Московщину. Москалі також ворогували з поляками, вони були тої самої віри, що українці, цар мав добре військо, — Хмельницький думав, що Москва може стати добрим союзником для України.
До Переяслава приїхали в січні 1654. р. посли, щоб умовитися з гетьманом про союз. Вони обіцяли, що цар полишить Україні її давні права, що москалі не будуть мішатися до української управи, не братимуть ніяких податків, шануватимуть українські звичаї. Як буде війна з Польщею або з татарами, то московські війська прийдуть українцям на поміч.
— Чого ж ви жадаєте за все це? — питав Хмельницький московських бояр-послів.
Бояри відповіли:
— Ви маєте присягнути на вірність цареві.
— Добре, — сказав гетьман, — ми присягнемо, що будемо вірні союзники Москви, але ви присягніть, що цар дотримає нам слова й не зрадить України.
— Ні, — відказали бояри, — цар ніколи не присягає своїм підданим.
— Чому воно так? — казали козаки; — инші володарі складають присягу свойому народові.
— Але наш цар самодержець і свойому народові не присягає.
Побачив тоді гетьман і старшина, що Москва приготовляє зраду. Але не було вже як заверта-
