тися. Прийшли вістки, що з заходу йдуть поляки на Україну, з півдня наступає татарський хан. Тоді Хмельницький згодився присягнути на союз із Москвою. Потім вислав послів до Москви, і там уклали договір між Україною й Московщиною. Україна мала залишитися окремою державою у злуці з Московщиною. Закони для українських земель ухвалювала козацька рада. Головою держави був гетьман, і він виконував владу через ґенеральну старшину, полковників і инших урядовців. У судах судили на основі українських законів. Податки й инші доходи з України йшли до українського скарбу. Число війська мало бути 60.000. Українська держава мала право входити в союзи з усіма иншими державами. Московський цар мав на Україні такі права: тримати в Києві воєводу з московським військом; приймати до відома переговори України з иншими державами; приймати до відома вибір нового гетьмана.
Незабаром прийшли на Україну московські війська. Ніби вони йшли на поляків, але до бою не спішилися, а спершу почали шукати кватир на Україні.
Важкі були московські кватири. Ніяке обістя, ніяка хата, ніяке поле, ні горо́д не могли встоятися перед московськими салдатами. Скрізь був розбій, грабунок, крадіж. Не помагало й те, що міщани або селяни давали москалям самі, що було треба, московським салдатам усього було за мало, вони нищили й руйнували все.
Найбільше терпіла давня столиця України — Київ. Москалі ввійшли туди непрошені й почали будувати своі твердині. Київський митрополит гостро противився тому, гетьман теж не дозволив
