У теперішніх часах книжка не є нічим дуже дорогим або нечуваним. У кождім селі, навіть у найбільш темнім і відсталім, знайдеться хоч кілька книжок; рідко де можна здибати сьогодня хату, де не булоб ні одної книжки, — є хочби буквар, газета або календар. Книжка стала тепер такою річю, без якої ніхто обійтися не може. І в нинішніх часах книжку нетрудно дістати: що року виходять в кождім більшім місті сотки книжок; є окремі заведення, друкарні, що нічим иншим не займаються тільки тим, щоби доставити як найбільше книжок: є купці, що нічим иншим не торгують, тільки самими книжками; є товариства, що дають великі гроші тільки на те, щоби видавати книжки. Книжки стали дуже дешеві і як хто не має в хаті книжки, то тільки тому, що сам не подбає о се, щоби книжку купити.
Не так було колись. Люде вміли тільки писати книжки, а не вміли їх друкувати. Як хто захотів книжки, мусів добре натрудитись, заки допитався до когось, що мав таку книжку; а як хотів собі добути книжку, мусів сідати сам і переписувати слово за словом, рядок за рядком, картку за карткою. Робота трівала цілі тижні, нераз цілі місяці, а часом треба було сидіти писареви й рік-два, заким переписав книгу. На переписування книги йшло дуже богато часу і через те книжки ставали дуже дорогі і могли їх купувати тільки великі пани й богачі.
Та людям навкучилося переписувати, стали думати над тим, якби влекшити собі роботу. Дехто почав вирізувати на гладкім дереві, або на металевій плиті се, що мало бути в книжці; потім намазували таку плиту фарбою і відбивали на папері. Се був великий поступ; як раз вирізано щонебудь на плиті, можна було се відбивати на папері так часто, як було потреба, і в такий спосіб можна було зложити нараз
