богато примірників того самого твору; ще й тепер відбивають подібним способом нпр. образи. Але й тоді ще діло було тяжке, бо щоби надрукувати хочби одну картку, треба було збавити богато часу на вирізування.
Новий спосіб друкування книг винайшов коло 1450 р. Німець Іван Гутенберґ; він закинув се невигідне різання цілих сторін, а зате почав робити в великім числі окремі букви. Такі окремі букви або черенки, з дерева чи металю можна було складати одну до другої в ріжнім порядку в ріжні слова; як є зложена ціла сторона, можна її відбити фарбою на папері; як робота скінчена і черенки непотрібні, розкидається той цілий „склад“, і наново складається з черенок нову сторону. Друкування йде тепер скоро й легко.
Перша книжка надрукована на такий спосіб вийшла більше як 400 літ тому. До нас, на Україну, штука друкувати книжки не прийшла відразу, бо не було кому дбати про се. Книжки для України почали друкувати ріжні чужі друкарні, так Німець Швайпольт Фіоль надрукував 1491 р. у Кракові дві церковні книги, Октоїх і Часослов; Білорус Юрій Франциск Скорина 1517–1519 р. друкував у чеській Празі Псалтир і Біблію; пізнійше він переніс свою друкарню до Вильна на Литві. Згодом почали друкувати книги і в Московщині. В Москві відкрив друкарню Німець Іван Міссенгайм при помочі деяких розумнійших Москвичів. Але коли показалася перша друкована книжка, в Москві зробився розрух. Не тільки простий нарід, але й бояри, попи й владики стали виступати проти нечуваного друкарства; темні і неосвічені Москвичі бачили в друкованій книзі якесь безбожне діло й замість дякувати друкарям, що хотіли зробити книжки приступнійшими, називали їх невірними єретиками, грозили їм карою з неба і на кінець вигнали друкарів з Москви. Друкарі помандрували в світ.
Один з тих друкарів називався Іван Федорів або Федорович. Він з початку присвятився духовному званню і став діяконом, але потім почав віддаватися друкарській штуці і надрукував в Москві Апостола 1564 р. Як став виступати проти друкарів темний народ, Федорович залишив свою батьківщину і перейшов до великого князівства Литовського. Тут прийняв його гостинно білоруський пан Григорій Ходкевич, литовський гетьман, і допоміг йому заложити нову друкарню у Заблудові, білостоцького повіту, на самій межі України.
