Перша книга з сеї друкарні вийшла 1569 р. — се було Євангеліє учительне; в 1570 р. надруковано ще Псалтир.
Недовго потім помандрував Іван Федорович дальше і по ріжних пригодах зайшов до Львова. Він був рухливий чоловік і знов став заходитися, щоби й у Львові заложити друкарню. Але друкарська штука була ще мало відома і наш друкар не міг знайти нікого, хтоб йому поміг в ділі. Не дали йому помочі ані вельможі ані вище духовенство. „Заходив я часто, — оповідає Федорович — до богатих і благородних сього світа, просив помочі у них, робив поклони, дотикаючи їм колін, припадав до лиця землі, обмивав їх ноги сердечними сльозами, що капали з очей моїх, — нераз я се робив. Але не випросив покірними словами, не умолив частими сльозами і риданнями не виходив ніякої милости при помочі священиків. І плакав я гіркими сльозами, що не знайшов милости ані помочі. Не тільки в українськім народі, але і між Греками не найшов милости. Аж знайшлися незначні люде з священичного стану і инші неславні на цьому світі і подали поміч. Думаю, що не з достатку вони се зробили, але як та убога вдовиця, що з біди своєї кинула дві лепти. Але знаю, що на нинішнім світі вернеться їм їх довг, а в будучім віці від подателя богацтв Бога, сто разів їм се віддасться“… З оттих людей, що так помагали Федоровичеви, знаємо імя тільки одного: це був Сенько Сідляр з Підзамча, — він позичив нашому друкареви 700 золотих польських.
Треба було вложити в діло богато праці, а тут ще зависні люде кидали колоди під ноги. До робіт в друкарні наняв собі Федорович столярів; зараз виступив проти нього з процесом столярський цех: був припис, що у Львові не було вільно нікому займатися столяркою, тільки тому, кого приняли до цеху. Процес скінчився умовою, що Федорович не буде робити на власну руку столів, стільців, шаф, скринь і инших предметів, потрібних в друкарні, але всю роботу віддаватиме до цеху.
Але врешті Федорович покінчив усі приготовлення і приступив до друкування. Він проживав на Підзамчі і там була його друкарня, але точнійше місця її не знаємо; є переказ, що вона була при монастирі св. Онуфрія. Першими помічниками Федоровича були син Сенька, Сачко Сенькович Сідляр, та Семен Корунка, обидва з Підзамча; це перші Українці, що вивчилися друкарства.
