Наше міщанство зуміло оцінити заслуги Івана Федоровича що працював з посвятою для добра нашої землі для поширення просвіти — хоч з роду був Москвитин не Українець. Похоронено першого українського друкаря при церкві св. Онуфрія на Підзамчу. Ще недавніми часами можна було бачити камінь на його могилі; з трудом можна було відчитати напись: „Іван Федорович, друкар Мосвитин, котрий своїм заходом занедбане друкарство обновив, умер у Львові… Друкар книг перед тим невиданих… Чекаю воскресення з мертвих“…
По смерти Федоровича його друкарня мало не запропастилася. Знайшлися якісь купчики, що хотіли купити всі друкарські прилади і вивести їх в Московщину — „скарб особливий загубити зі шкодою немалою церквам божим і всему православю закона святого грецького“. Але міщанство не допустило до того. При помочи енерґічного львівського епископа Гедеона Балабана зібрано велику суму 1500 золотих і відкуплено друкарню зі заставу. Друкарня перейшла під заряд Ставропигійського братства при Успенсскій церкві; в 1591 р. надруковано у ній нову книжку: Граматику грецької мови. З того часу ця друкарня без перерви друкує книжки до нинішнього дня, — тепер це друкарня Ставропигійського Інститута.
містить популярні розвідки з історії України, особливо про світлі хвилини нашої минувшини, про українську державу, визвольні змагання, великі діла культури, визначних діячів, про українські землі і місцевости.
З ДРУКАРНІ ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ „ДІЛО“, ЛЬВІВ, РИНОК Ч. 10.
