хід під Перекоп і страшно знищив татарські улуси. Це перебило татарський похід на Галичину — Татаре мусіли миритися. Дня 16 жовтня 1667 р. підписано під Підгайцями татарсько-польську умову: Поляки обовязалися платити давній гарач ханови, Татаре обіцяли здержати напади.
Керим Ґерай, мабуть з пімсти за Сірковий напад, не підпер козацьких жадань: в умові зазначено тільки, що „козаки мають вдоволитися тим, що заявить їм комісія назначена від короля“. Дорошенко знайшовся у скрутному положенні і теж 19. жовтня 1667 р. під Підгайцями мусів уложити умову з Поляками. Запорожське військо мало зректися протекції инших держав і вернутися під владу Польщі, козацькі бажання відложено до сойму і окремої комісії, козаки мали згодитися на поворот панів до їх маєтностей; зате польські залоги не мали входити у козацькі городи, польська залога у Білій Церкві мала бути зменшена; обі сторони заприсягли умову. Такі невеликі успіхи мав українсько-татарський похід в Галичину. Іван Сірко своїм необачним походом перебив пляни Дорошенка. Одиноким реальним вислідом підгаєцької умови було це, що польські війська не переходили вже на схід за лінію ріки Горинь; на довший час козацька держава мала забезпечену західню границю.
По лівім боці Дніпра був тоді гетьманом Іван Брюховецький. Гетьманську булаву віддала йому на славній „чорній раді“ в Ніжині 1663 р. запорожська чернь, думаючи, що новий гетьман прийде з підмогою бідному народови. Але Брюховецький не зумів полекшити долі народа, а ще й погіршив становище лівобережної України, бо обовязався удержувати великі московські залоги в українських городах. Гніт і насильства, яких допускалися Москалі, привели до великого розярення серед народа і приготовили повстанця Московщини.
Дорошенко задумав використати це невдоволення, опанувати лівобережні полки і зєдинити всю Придніпряищину під своєю булавою. Він навязав зносини з лівобічними полковниками і навіть з самим Брюховецьким, коли той прихилився до повстання. Заходи Дорошенка викликали занепокоєння в Московщині. В грудні 1667 р. появився у Чигирині московський агент, що намагався перетягнути гетьмана на царську сторону. Але як раз в цьому часі, Московщина зробила згоду з Польщею в Андрусові 1667 р.
