і в договорі зреклася на річ Польщі всеї правобережної України разом з Київом. Це крайно обурило Дорошенка. Він аж захворів, як дізнався про таке рішення. Тепер він різко осудив московську політику на Україні і заявив, що згода буде можлива тільки тоді, як цар виведе з України воєвод і приверне давні українські права. Зносини перервалися. З кількома козацькими полками і з помічним відділом Татар Дорошенко перейшов в червні 1668 р. Дніпро і йшов через Голтву й Опішню на Гадяч. Під Гадячем 18. червня він зустрівся з Брюховецьким. В ту хвилину на Брюховецького кинулися його власні козаки, що зненавиділи його за покірність Московщині. Дорошенко бажав вратувати Брюховецького і підняв руку, — козаки зрозуміли, що з Брюховецьким треба покінчити і колами убили його „як пса“. Лівобічна козаччина піддалася під владу Дорошенка. Обєднення обох сторін Дніпра було переведене. Здійснилася давна мрія Дорошенка!
Але обєднання трівало тільки короткий час. Дорошенко в недовгому часі мусів вертатися на правий бік Дніпра. Причиною його відвороту був несподіваний зворот у політиці Криму: хан Адиль Ґерай І. на власну руку іменував гетьманом запорожського писаря Петра Суховія; цей самозванець підсунувся під Чигирин і загрозив гетьманській столиці. Дорошенко мусів лишитися на Правобережжі і тут приготовити оборону. Його неприсутність на Лівобережжі використала старшина північних полків і почала організуватися сама під проводом чернигівського полковника Дамяна Многогрішного, що проголосив себе „наказним сіверським гетьманом“ і почав переговори з Московщиною. За згодою царя вибрано його невдовзі лівобережним гетьманом і Дорошенко не міг уже добути назад лівобічної України.
По правім боці Дніпра Дорошенкови шкодив немало татарський гетьман Суховій. Він показався противником доволі небезпечним. Напади Татар, яких він вів з собою, знищили дуже південне пограничя України. Пару разів Суховій підступав під сам Чигирин. Дорошенко відбивав його напади при помочі Івана Сірка, що постійно вязався з кождим ворогом бісурман. Але вкінці повелося Суховієві пострахом перетягнути на свою сторону полки торговицький, уманський, кальницький, паволоцький, корсунський. Невдовзі він зложив бувалу, але стероризовані полки не вернулися вже до Дорошенка, на місце Суховія в липні 1668 р. вибрано гетьманом Михайла Ханенка.
Так змагання Дорошенка зєдинити Україну не привели до успішного кінця» — рівночасно правило трьох гетьманів.
