Дорошенко не дав знеохотитися цим гірким обставинам і з повною енерґією змагав до цього, щоби Українську Державу забезпечити в ще иншій комбінації — через союз з Туреччиною,
Переговори з Портою[1] почав Дорошенко вже давніше 1667 р. і дістав тоді деяку поміч до війни з Польщею. Тепер два нові посольства наказного гетьмана Михайла Портянки і генерального писаря Луки Бушкевича підготовили договір з Туреччиною. У своїй інструкції до султана Дорошенко ставив такі домагання: Основою договору має бути умова Богдана Хмельницького з Портою. Українська Держава має право до всеї української теріторії від Перемишля по Путивль, запорожське військо свобідно вибирає гетьмана на довічний уряд. Українська церква має автономію під царгородським патріярхом. Султан не має права до ніяких данин з України. Помічні війска, прислані на Україну, стоять під владою гетьмана. Грамоти на Україну мають бути писані українською мовою і посли мають володіти цеюж мовою. Турки не мають ставити на Україні мечетів, брати ясиру і руйнувати осель. Туреччина і Крим не можуть заключати мира без відома України.
Султан Мугамед грамотами з 1668 і 1669 р. забезпечив деякі з цих домагань, а саме свободу від податків і свобідний вибір гетьмана; Україна мала бути під протекторатом Порти, так, як Молдава і Волощина, гетьман мав обовязок повідомлювати султана про заграничні зносини і на султанське жадання висилати військо у похід. Зате кримський хан мав давати підмогу козакам, звертати шкоди, які поробили його люде на Україні, не мішатися до вибору гетьмана. Два турецькі посольства в марті і серпні 1669 р. святочно вручили гетьманови привилеї, булаву, бунчук, прапор та инші відзнаки. До Константинополя вислано нове посольство, зложене з представників усіх полків; Михайло Портянка став першим постійним представником, „резидентом“ України при Порті.
Союз із Туреччиною скріпив становище Дорошенка і у нутрі і назверх. Південні полки почали вертатися під його булаву. Дорошенко виступив тоді проти Ханенка. Перший наступ на Умань в серпні 1669 р. ще не повівся, але у другому поході під Стеблевом 13. вересня Ханенко був розбитий цілком і мусів втікати на Січ. Як союзники у цій боротьбі виступали на приказ султана білгородські
- ↑ Инакше: Туреччиною.
