Сторінка:Іван Крипякевич. Гетьман Петро Дорошенко. 1925.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

і погайські Татаре. Врешті і кримський хан, що піддержував своєю ордою Ханенка, мусів заключити перемиря з Дорошенком.

Друга війна з Польщею.

Союз з Туреччиною підніс значіння Дорошенка. Зрозуміла це Польща   Московщина, які дотепер його легковажили. Як представники обох держав зїхалися 1669 р. на нові переговори до Андрусова, рішили запросити туди й Дорошенка. Особливо Польща старалася притягнути гетьмана до себе і до переговорів з ним вислала комісію до Острога в марті 1670 р. Дорошенко подав тоді Польщі свої домагання, оперті на гадяцькій умові, але поширені і доповнені. Він жадав: дати рівноправність для православної віри, „як далеко сягає мова українського народа“, знести унію і звернути православним церкви, допустити митрополита і пятьох владик до сенату. Обсадити уряди в українських воєводствах православними; дати права київській академії і заснувати другу в Могилеві білоруськім або десь на Україні, забезпечити школи і друкарні, уживати української мови в державних канцеляріях і судах та по українськи відповідати на українські посольства. Три придніпрянські воєводства мають становити окрему цілість, відділену границею від корони; польські війська не можуть туди входити, помічні частини переходять під владу гетьмана; Біла Церква і Київ звільняються від чужих залог. Шляхта — дідичі не мають діставати маєтностий в управу, а тільки діставатимуть з них річну данину по умові. Поляки не хотіли говорити про ці умови і противно — визнали гетьманом Дорошенкового суперника Ханенка!

Це привело велике обурення в окруженні Дорошенка; воно ще збільшилося, коли прийшли вістки, що двох козацьких послів, висланих до польського табора, по дорозі Поляки замордували, одного як їхав під Теребовлю, другого, що вертав із Яворова. „Як нас такі від короля і річипосполитої стрічають жарти — кров христіянська мусить ллятися“, заявив Дорошенко владиці Шумлянському, що був у нього.

Сконфісковано!

Війна з Поляками починалася вже перед тим пару разів. Дня 2 липня 1688 р. білоцерківський полковник Бутенко уладив наступ на Білу Церкву, де була польська залога. В осени тогож року Поляки обсадили Димир на Поліссі. Тепер в серпні 1671 р. Дорошенко почав наново облогу