Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/118

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Вдача вже у них така!
Ми переможці, ми американці,
Любим танцювати, любим негрів бити —
Вдача вже у нас така!

Ви-бо чорні — ми-бо білі,
Ми-бо білі — ось тобі й рація,
Ось тобі й рація, ось тобі й квит!
Негри люблять, щоб їх били,
Негри люблять і бояться —
Так збудовано вже світ.

— Ач, як корчиться!
Помирать не хочеться? —
Смаленим м'ясом вдарило в ніс…
Хай собі покорчиться, хай поскиглить —
Нам не чути,
Тут нам вшкварили, тут нам врізали —
Тьху-ти, ну-ти!
У джаз-банді
На банджо!

Що, шкварчиш? Шкварчи, триклятий!
В джазі барабани є, в джазі й саксофони!
А в Америці — демократія,
Всім однаковий закон…
Ач, повісили,
Ач, як дригає!
Дригай, дригай, чорний пес!
Й ми дригнемо — хай ніхто не ліниться!
В чарлстоні є нові колінця,
А в Америці — прогрес…