Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Не арфами — фанфарами!
Ревіть! Ревіть! Валторни!
У Гарлемі! У Гарлемі!
І полісмени! Чорні!

А ввечері — рекламами
Гергочуть спрагло гони.
І ліхтарі у Гарлемі
Вовтузяться червоні;

Алеями бульварними —
Жагучі суховії:
Найбільше ж є у Гарлемі —
Чорних повій.

І юрбляться отарами
Чепуруни тендітні;
Ще більше є у Гарлемі
У чорних — чорних злиднів.

І де-не-де примарними
Шматками суне сумнів,
Що 'дним криваві в Гарлемі,
І іншим — злотні струмені;

Що, може, і програли ми
На Марні й під Верденом,
Що, може, треба в Гарлемі
Нових боїв злиденним,

Щоб клич новий у Гарлемі
Ha світ
Прокричали
Антени: