Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/18

Наведемо один тільки приклад з розділу «Хто ство­рив пісні», у якому поет недвозначно розкриває джерело свого натхнення:

Як спитають, хто ці пісні створив,
Ти скажи: то був темношкірий мурин,
Він мав тільки сині
Штани з парусини, —
Він з Південної був Кароліни.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Як спитають, чому в нього смуток в очах,

Ти скажи, що згубив він хороше дівча.
Як згадає старе —
Аж за серце бере:
Важко диха, та хтозна, чи вмре…

Ти скажи, що із білим у карти він грав,
Чорний виграв, а білий всі гроші забрав,
І одежу, і гроші,
Черевики й калоші —
І їдять його, голого, воші…

«Чорна епопея» не тільки була великою перемогою поета, вершиною його творчості, вона й сьогодні залишається цінним і талановитим здобутком усієї нашої поезії.

Івану Куликові було сорок років, коли за трагічних обставин масового порушення соціалістичної законності увірвалася його творчість. Неповних двадцять років працював він в українській радянській поезії, та й то ніколи не міг віддавати себе повністю твор­чості. Він писав, уриваючи час від численних своїх обов'язків, а проте залишив досі не зібрану велику й цінну спадщину, серед якої вірші становлять тільки