Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/29

Не дармують часу свого
І суди доражні^[1].
Ой у Домб'ю^[2] тиф гуляє,
У Бригідках — шпанка, —
Най вже дівча не чекає
3 неволі коханка…

 

VII
 Якби був не дурень,
 що у думках кисне,
 Що співа і плаче,
 як біль серце тисне.

І. Франко

Чи то ясний спів лунає, —
Ой, бо не пізнати, —
Чи по дітоньках ридає
На могилі мати!

Безупинно звуки тужні
Буйний вітер носить…
Схаменіться ви, байдужні,
Досить співів, досить!

Залишіть й плачі жалібні,
Час-бо щось діяти!
Чи насправді ви лиш здібні
Плакати й співати?…

1. Доражні — польові, воєнні.
2. Табір для полонених під Краковом.