Він знизав плечима, зідхнув і швидко вийшов геть із вагону.
За дві годині шмат неба, що його видко було з вікна вагона, раптом замиготів сліпучими смугами, затанцювали реклями, блиснули береги Ельби.
Це й був Гамбурґ, світовий порт, друге місто в Німеччині.
5
Із щоденника. 11 грудня. Hamburg.
„Болить procesus mastoideus sinistrum. Це — з холоду. Спинився в готелі Hermann, біля Hauptbahnhof'y. Завтра переїду до іншого готелю (Hotel Stadt Breslau), тут дорого, холодно і незручно. Хоч би швидше додому! До друзів. На Радянську Україну, годі байдикувати по світу, хай вона тобі западеться, оця психологічна… До роботи швидше. Ніщо не дає такого спокою, насолоди й рівноваги, як робота у нас, там… Хоч би швидше додому!“
6
Гамбурґ готувався до різдвяних свят. На вулицях стояли понапинаті ятки та балагани, звідки надривно хрипіли голоси крамарів фокусників, що в їхніх руках кожна копійчана дрібниця крутилася, мов скажена, і набувала незрозумілих, чарівних властивостей. Юрба, що купувала різдвяні подарунки, мов та вода в камінній ковбані, шуміла й переливалась через вінця. Навколо горіли казкові ялинки, обсипані блискучими цяцьками та золотим горохом лямпок. Стрункі ліхтарі розігналися понад тротуарами, несучи на верхівках стовпів, ніби карафи з теплим молоком, біле та ясне світло. Глибоке небо проорав літак — велетенською світляною реклямою. Сіра камінна готика собору під
