не вірити не можемо. Словом, польська молодь численними юрбами вийшла на вулиці й майдани і, провокована пострілами з натовпу українців, що саме справляли панахиду, і ранена пострілами цих, хоч і богомільних, одначе, як бачимо, єхидних шовіністів, змушена була подемонструвати трошки й зовсім мирно біля будинку редакції газети „Діло“, виголосити кілька промов на Мар'яцкім майдані тощо, а тимчасом „темні елементи“, скориставшися з нагоди, погромили українські культурні заклади, при чому їм шалено щастило: поліція ніяк не встигала наскочити саме підчас погрому і все спізнювалась на кілька хвилин.
Отже нам стало трошки розвиднятися, але, щоб зовсім зрозуміти хід подій, ми мусимо простежити їх хронологічно.
Насамперед ми мусимо нагадати, що 1 листопада починалося свято 10-річчя непідлеглости Панства Польського, а також свято оборони Львова. І ось чужоземні агенти через львівських українців починають свою ганебну провокацію, „СЛОВО ПОЛЬСЬКЕ“ з 3 листопада в статті PROWOKACJE OBCYCH AGENTUR 3 підзаголовком ZYWIOŁOWY ODRUCH MŁODZIEZY так дуже докладно й зворушливо розповідає нам про всі ці події: Провокація, розпочата вночі з середи на четвер, глибоко обурила ціле громадянство львівське, яке одначе заховувало цілковитий спокій. Лише тоді, мовляв, як зухвалі розбишаки влаштували в годинах пополудневих демонстраційний похід і на інтервенцію поліції одповіли, мовляв, киями, ножем і кулями, від яких шерег осіб дістав рани, молодь зареагувала бурхливим відрухом протесту. Через дві години після святоюрських авантур польська молодь урядила похід pod ruski dom akademicki przy ul. Supinskiego, де
