Тут я виступаю з рішучим протестом проти такого поспішного відступу. Будь-що-будь, ми мусимо залишитися бодай на день — до завтрього. Мусимо подивитися наслідки „культурного походу“ польської молоді…
Ми починаємо обговорювати цю тезу, і саме в цю хвилину до кімнати входить секретар консульства, тов. Садовський, з купою свіжих газет, польських і українських. Ми знайомимось і відразу ж засипаємо т. Садовського запитаннями, на які він не встигає відповідати.
14
Тоді ми беремо газети й читаємо їх дуже довго, поки не перечитуємо всіх шпальт під страшними наголовками:
„KPEB НА УЛІЦАХ ЛЬВОВА“.
„МІРОДАЙНА ФІРМА ПШИ ЗАКУПЕ ШНЕГОВЦУВ І КАЛОШИ МАРКІ ПЕПЕГЕ“.
„ДЕМОНСТРАЦІЄ УКРАЇНСЬКЕ“.
„ПРОВОКАЦІЄ ОБЦИХ АГЕНТУР“.
„КОМПРОМІТУЙОНЦИ ЗАМАХ НА ПОМНІК ОБРОНЬЦУВ ЛЬВОВА“.
„КРВАВЕ ДЕМОНСТРАЦІЕ НА ПЛ. ЮРА“.
„ЧЕНСТА ПАЛЬБА РЕВОЛЬВЕРОВА“
Всі польські газети — „ДЗЕННІК ЛЬВОВСКІ“, „СЛОВО ПОЛЬСЬКЕ“, „ХВІЛЯ“ — всі в один голос розповідають про обурливу провокацію українців і закордонних агентів, у наслідок яких польська академічна молодь змушена була, рятуючи національну честь, вийти на вулиці в числі до 1500 чол., як пише газета „Хвіля“, якій ми не можемо не вірити, чи то в числі до 3000 чоловіка, як пише газета „Слово Польське“, якій ми так само не маємо підстав не вірити, чи, нарешті, в числі 4000 чоловіка, що були на плацу Мар'яцкім, чому ми також
