звернімось по допомогу до іншої газети, хоч „СЛОВУ ПОЛЬСЬКОМУ“ ми й не маємо жодних підстав не вірити. Отже візьмімо краще це місце з газети „ХВІЛЯ“, в якій воно, зберігаючи ту саму „правдивість“, згучить воістину патетично.
Отже візьмемо краще це місце з газети „ХВІЛЯ“:
„… градом куль обсипано одного з найвищих офіцерів поліції, який чудом уникнув смерти…“
Ну, які ж можуть бути порівнання цих двох формул? Мусимо відразу визнати, що редакція „ХВІЛІ“ безперечно талановитіша від редакції „ПОЛЬСЬКОГО СЛОВА“, що ледве спромоглося на чотири постріли, які в нього просто схибили… Ніт, чудом урятувати пана підінспектора від граду куль — оце геройство! на це треба мати іскру від бога.
Таким чином ми посуваємось „благополучно“ далі.
Отже після того, як пан підінспектор чудом уникнув смерти і демонстрантів українських було розігнано, починає збиратися польська академічна молодь, яка оце допіру почула про криваві події на вулицях Львова.
15
Криваві події. Так, там була кров! Кров з-під копит кінної поліції, що врізалась у десятитисячну масу українців і почала топтати жінок і дітей… Там були зойки тих, що падали в цій безглуздій кривавій мішанині. Там був стогін, плач, дикий розпач і кров, що обливала брук під свист сюрчків поліції…
Так, з мирної демонстрації ображений поліцай викресав криваві іскри, які потім погромщики затоптали патріотичним польським чоботом під свист і вигуки: „за Збруч русінське стадо!“
