Сторінка:Іван Микитенко. Голуби мира. Подорож за кордон. 1930.pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Але й атраменту їм мало! Учора вночі, користуючи з темряви, невідомі особи вивісили жовто-блакитні „фани“ на фасаді університетськім при ул. Маршалковській, а також на Копцю Унії Любельської. Поліція о годині 5 зраня „усунула“ обидві „фани“.

І що ж? Усунула „фани“, а вони почепили на себе кокарди.

Протягом учорашнього дня по вулицях міста ходили демонстраційні групки осіб з небесно-жовтими кокардами.

(Як і належить „борцям“ за „українську ідею“).

ВЕЧІРНІ ДЕМОНСТРАЦІЇ

Закордонні агенти в провокаційній роботі, конєшно, не обмежилися варварським замахом на пам'ятник Полеглих на Персенкувцє і зневаженням пам'ятника „Орлят“ в подвір'ї Політехники. Над вечір вони змобілізували свої полки, озброєні ножами, киями й револьверами, і, використавши набоженство в церкві святого Юра, підбурили юрбу й зформували на майдані того ж таки святого похід, при чому, співаючи цілком протипанствової пісні — „Не пора ляхові служити“, пішли вулицею Міцкевіча до центру міста з метою провокувати публічність. А коли поліція під особистим керівництвом підінспектора Новодворськеґо приступила до зліквідовання походу, то з поза катедрального паркану, а також з юрби запукали в керунку поліції револьверні постріли…

Нечувано!

Чотири постріли, скеровані спеціяльно проти одного з вищих офіцерів поліції, схибили…

Так, ці чотири постріли на щастя схибили, але так сказати — нічого не сказати. Тому і в цьому випадкові