7 листопада
„Корпоранти — це, зрозуміло, студенти — члени тієї чи тієї корпорації.
Одного з них я зустрів сьогодні коло Бранденбурґзьких Воріт. Він ішов з роздертою щокою, на якій ще не засохла кров. Він так гордо ніс її, свою незав'язану щоку з свіжою шкрябиною на ній, що здогадатися було дуже легко: шкрябину заподіяно меткою шпадою супротивника на студентському двобою. Так, німецькі молоді студенти, члени монархічних, спортивних, „хліборобських“ та безлічі різних інших корпорацій, земляцтв і товариств ще й досі б'ються на дуелях не гірше від середньовічних лицарів… їх легко пізнати, цих корпорантів: вони носять широкі стрічки через груди. Особливо „гордо“ виглядають ці різнокольорові, смугасті стрічки на грудях у студентів перших курсів, тих студентів, що, крім обов'язків корпоративних, виконують одночасно ще й обов'язки „фуксів“ перед студентами старшими. Отже, то вони вчора співали на балконі протилежного будинку монархічних пісень, добре таки випивши (мабуть, з нагоди десятих роковин Німецької республіки)… Сьогодні на їхньому балконі висять прапори такого самого змісту, як і їхні пісні… Але про корпорантів — потім. Зараз пів на дванадцяту, і ми йдемо на Бернбургерштрасе 20/22 — в помешкання Філярмонії — на урочисті збори членів радянської колонії в Берліні. Десь тільки немає тов. Озерського — йому багато клопоту: сьогодні увечері, о 8-й годині, великий равт у повноважного представника СРСР тов. Н. Н. Крестінського, на якому йому треба бути. Значить, пішов десь у кравецьких справах — добувати фрак etc, бо ж,
