Андрієм Боголюбським у 1169 р. Бо хоч Володимир Великий і Андрій Боголюбський ішли на Київ з півночі, то Володимир Великий хотів зробити з нього столицю цілого Сходу Европи, а Андрій Боголюбський — знищити в користь московського народу, що став тоді викльовуватись за плечима Києва.
Переказ каже, що коли Володимир Великий здобув Київ — варяги зажадали від нього оплати у висоті двох гривен золота на кожного варяга, бо інакше вони пограбують Київ. А згідно з тодішними воєнними звичаями варяги мали право грабувати Київ, бо вони його „взяли копієм”.
Але Володимирові шкода було руйнувати матір „руських городів“ — столицю київської держави, яку він довів відтак до вершка розцвіту. І Володимир приобіцяв варягам, що збере оплату для них за місяць. Тимчасом приспавши чуйність варягів, зібрав проти них військо і змусив їх уступитись з України, заплативши їм мабуть так, як умовився при затяганні їх до служби. Ці варяги потім найнялись на службу візантійського цісаря.
Здобувши Київ, почав Володимир Великий закріплювати свою владу в цілій київській державі, здавлюючи скрізь бунти племінних князьків та визначних боярських родів. В останні роки володіння Святослава, а ще більше по його смерті, за семилітнього володіння Ярополка та його воєн із братами, почала валитись будова київської держави, яку будували Олег Віщий, Ігор і Ольга. Місцеві боярські роди, а ще більше місцеві племінні князі почали підносити голови. Деякі новоприлучені землі (ще Ігором чи Святославом) відірвались від київської держави, як от вятичі, чи радимичі або хорвати, а деякі хоч і не відірвались, то почали жити майже самостійно під проводом своєї місцевої влади, використовуючи слабість Києва.
В додатку безнастанні напади печенігів із сходу і півночі збільшували безлад у київській державі. В ті часи печенізька орда була дуже сильна й зухвала. Доказом її сили є, погром військ Святослава Завойовника біля Дніпрових порогів, як він вертався з Балканів.
Так само і на західних границях київської держави поляки, використовуючи місцеві сепаратистичні змагання племінних князів дулібів та хорватів, що володіли в Перемишлі, Червені та інших т. зв. червенських городах, сягаючи своїми впливами аж до Висли, старались зарвати бодай частину українських земель, щоб винагородити собі втрату
11
