рах (цими цвяхами прибив Олег щит на знак перемоги над Візантією), часи Ігоря, Ольги й Святослава. Володимир В. як скрізь так і тут мав вже добре протертий шлях і багату традицію. І як тільки трапилась йому відповідна нагода, він зумів використати її, маючи до того потрібну силу.
Такою нагодою для Володимира відновити стару київську аґресивну політику на Балканах був 987 р. бунт намісника у Малій Азії проти Візантійського цісаря Василя. Візантійський цісар опинився в дуже скрутному положенні; він мусів звернутись за підмогою до Володимира. Володимир погодився дати підмогу з тим, що цісар віддасть за нього свою сестру. Цісар погодився, а Володимир вислав шість тисячний відділ піхоти, завдяки якому цісар вийшов переможцем. Але цісар із вдячности за цю прислугу зломив слово, дане Володимирові і відмовився видати за нього свою сестру, мовляв, Володимир варварський володар і негідний є мати за жінку сестру порфірородного монарха. Але Володимир зовсім не належав до скромних і покірних людей, що вважаються меншевартні, а надто був він першим представником молодого народу, який творив свою власну величаву культуру. Володимир вдарив Візанцію у її найбільш болюче місце. Таким болючим місцем для Візантії були її посілості на Криму з осередком у Херсоні. Ми знаємо, що ще Ігор щось задумував проти кримських посілостей Візантії 941 р. бо в договорі, який він заключив З Візантією 944 р., Візантія застерегла собі, щоб Київ не сягав по її кримські посілості.
Такий твердий і рішучий крок сильного володаря „варварського народу” змусив крутіїв із старою культурою віднестись до Володимира з належною пошаною. Володимир оженився з візантійською царівною.
Рішуче треба відкинути байку, наче б то цісар зажадав від Володимира охриститися, перед тим, заки видасть за нього свою сестру. З цього виходило б, що Володимир охристився тільки тому, щоб мати за жінку грецьку царівну та посвоячитися з цісарським родом. Це зовсім хибно й обидливо для Володимира отак розуміти його величезної ваги культурне, реліґійне, а то й політичне потягнення. Володимир незалежно від цього шлюбу вмів оцінити вартість христіянства і всеї культури, яку воно несло з собою у державному будівництві. Автім за Володимира В. христіянство було вже в Україні доволі поширене. Ще під 860 роком грецькі історичні документи подають, що візантій-
