Сторінка:Іван Мітринґа. Володимир Великий (1942).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ському цісареві вдалося замирити „нарід руський необорний та поганський, роздаючи йому одежі золоті, срібні та шовкові, а завівши з ним згоду і приязнь, намовив прийняти хрищення. А висланий в Україну єпископ мав багатьох охристити. Пізніше на київському престолі засідає христіянка кн. Ольга. А відомо, що вже за Ігоря в Києві існували христіянські церкви. Багато варязьких дружинників що наймалися до київських князів на службу, були христіянами. Те, що Володимира уважається основополож-

Хрищення Україно-Руси 988 р.

ником христіянства в Україні, є, тільки наслідок того, що Володимир ужив христіянства як політичної сили, щоб скріпити внутрішньо свою державу. Ми бачили вже, як Володимир нищив скрізь владу племінних князів, як на їх місце розбудував свою управу в поодиноких землях, настановлюючи своїх синів. Але на тому далеко ще не кінчалося. Майже кожне племя мало своїх окремих богів — свою племінну ідеологію. І її треба було знищити. Це могло зробити тільки христіянство, яке несло з собою високу культуру. Це нам говорить, що Володимир був би прийняв і завів христіянство у київській державі навіть і тоді,