Ἐν ἀρχῇ ἐποίησεν ὁ Θεὸς τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν· Ἡ δὲ γῆ ἦν ἀόρατος καὶ ἀκατασκεύαστος· καὶ σκότος ἐπάνω τῆς ἀβύσσου· καὶ πνεῦμα Θεοῦ ἐπεφέρετο ἐπάνω τοῦ ὕδατος· καὶ εἶπεν ὁ Θεός· γενηθήτω φῶς· καὶ ἐγένετο φῶς·
Як з усїх наведених перекладів видно, то всї вони, що до самої думки, зовсїм згоджують ся з єврейським текстом, тілько, що до мови, є в них маленькі відміни вислову. У всїх перекладах сказано в первому зачатку зовсїм позитивно, що Бог „сотворив небо і землю“, значить вже було небо й земля, а не, що він тілько „починав творити“. Др. Франко пійшов за деякими француськими і нїмецькими критиками сьв. Письма і пхає силоміць їх думку в єврейський текст, та ще й помиляєть ся у вислові. Бо замість сказати, як того йому треба і хочеть ся: „Коли Бог творив небо і землю“, ставить він: „коли Бог сотворив небо і землю“. Се все одно для дра Франка. Він вважає себе за найбільшого знавця нашої мови, і критикує мову Кулїша, то повинен би знати ріжницю між „творив“ і „сотворив“, між „сказав“ і словом „мовив“, що кілька разів в його перекладї не так, як треба, вживаєть ся. Др. Франко каже, що Кулїш „не знав порядно анї грецької анї латиньскої мови“, „так і видно“, каже, „що чоловік сам не знає, що він пише“. — Ну, побачимо, чи сам критик знає, що в його „Поемі“ написано. Щоб почванитись перед читачами „Громадського Голосу“ своїм знаннєм грецької мови, наводить він три слова: „до́ратос кай катаске́уастос“, і перекладає, як каже, „дословно“. Що ж значать ті слова? „До́ратос“ є друга відміна слова „дорі“, і значить „дерево“ або „деревляна списа“, а „катаске́уастос“ значить „зладжений“, „упораний“ або „оброблений“, от же зовсїм що иншого як єврейські слова „тогу вабогу“, і як Франків переклад „невидима і невпорядкована“. Тая плутанина вийшла з того, що оба слова невірно наведені, бо в грецькому текстї стоять слова „ао́ратос“ і „акатаске́вастос“. Перше слово значить „невидний“ а друге „незладжений“, „невпораний“, „необроблений“. Отже п. Франко не
