дів зроблених в Чехах, не може бути спокою між двома національними таборами на унїверзитетї, поки оба і що-до місця не будуть розлучені, і поки таким чином можливість національних задерок не буде усунена. Воно-ж і для державних фінансів майже однаково, чи професори побирають плату на двох окремих унїверзитетах, а студенти вчать ся у двох окремих менших будинках, чи в одному, відповідно більшому будинку.
На се відповів п. мінїстер: «Ми не думаємо про утраквістичний унїверзитет, але що до обтяженя фінансів, то рахунок не зовсїм вірний».
Після тої розмови попрощав мінїстер прихильно делєґатів.
В понедїлок 27 сїчня була депутация ще в мінїстра-президента дра фон Кербера. Авдиєнция була визначена як-раз перед конференциєю мінїстрів з одним парляментарним сторонництвом, в наслїдок чого і авдиєнция тревала тілько коротенький час.
Рад. дв. проф. Горбачевський передав по коротенькій промові мінїстру-президентови такий самий мемориял, після чого д-р фон Кербер сказав, що він не може робити инших обіцянок, як мінїстер осьвіти.
По тій заяві мінїстра розказав ще проф. д-р Пулюй коротко про відносини на львівському універзитетї і про еміґрацию руських студентів.
Після того згадав мінїстер-президент про польські уличні бучі у Львові, до яких і військо мусїло мішатись, про котрі то бучі мінїстра-президента телефоном увідомлено, і
