монарха на терезах державної полїтики у польсько-руських відносинах в Галичинї за малу вагу має, щоб нарід руський міг те здобути, що йому забезпечено і основним державним законом!
Думав би хто, що після такого інціденту, доказуючого безпримірну буту деяких польських верховодів, пан мінїстерпрезидент не витерпить і гукне до них громовим голосом, як той Нептун у Вірґілїя: «Quos ego!» Та нї! пану президентови мінїстрів вигіднїйше, на рахунок руського народу, нишком добити торгу з Поляками і відослати Русинів з їх «мнимою» (!) кривдою до польського сойму! Ось яка правда!
Русини! Скажіть тепер самі, на яких ще Татарів та Шведів надїятись вам, та в кого шукати помочи? В правительства конституцийної Австриї з преславним основним державним законом, а може і братів славянських, чи єдино у себе самих, у з'орґанїзованій непропащій силї свого народу у тій духовій силї, що така безмірно невичерпана, як тая сила, що притаїлась у могучих покладах угля під землею, нагромаджена від віків промінєм сонця? Чомуж тоб нам, Русинам, не користуватись тою народною силою, а ставити храми наші на пісках мінїстерської, або таки на болотах велико-панської ласки? Подумайте, Русини!
Ми не сумнїваємо ся, яка буде відповідь ваша, і тому за сїм словом кличемо до вас, Русини галицькі, буковинські і закарпатські, тай до вас, Русини-Українцї і Американцї!
