що в першій добі розвитку бориславських промислів було якраз навпаки: нафта становила головне жерело доходів, а віск, коли де подибано у перших неглибоких ямах його поклади, або зовсім обминався, лишався в землі, або хоч і вибирався, але мало. Брали його захожі ріпники, брали заїзжі люде, що приїздили до Борислава дещо продавати, — і навозили його до домів нераз цілими великими грудами. Жиди мало стояли о віск, особливо дрібні властивці, що мали по одній, по дві ями. Але тепер настало друге діло. Нафта у великій части ям вичерпалася, жерела, про котрі Жиди думали, що будуть плисти віковічно, почали висихати. Тай ще ті кляті Американці не тільки що почали свою нафту спроваджувати до Европи, а доказали ще й того, що їх нафта показалася і ліпше чищеною і — дешевшою від бориславської! Тож не диво, що головна вага бориславського промислу мусіла з нафти перевалитися на віск. Жиди кинулися розбирати плиткі ями і слідити за тими жилами, котрі полишалися давнійше; від головних прямових шахт почали брати скісні, бокові штольні, прості і круті, як до потреби. Почали також запускатися далі в глиб; що вперед найглибші ями були 30—50 сяжнів, тепер пішли до 80—100 сяжнів; чим далі в глиб, тим поклади воску ставали грубші, жили ставали богатші та видатнійші. Одно тільки закарало бориславських тузів, се дорогітня очистки того воску; його дестиляція при діланню сіркового квасу і инші процеси, потрібні для вироблення з тої жовтої, землянистої маси білого парафінового воску коштували богато; ціна парафіни, хоч значно висока, не могла таки приносити фабрикантам великих і швидких зисків. Аж ось в тій потребі, мов помічний ангел з неба, являється вигадливий Бельґієць із своїм винаходом! Вироблювання церезіни — пише він у своїм оголошенню — стоятиме дешевше, ніж вироблювання чистої парафіни. Далі церезіна має запевнений відбут в Росії. А ще винахідчик — Бельґієць! А Бельґійці, відомо, народ статочний,
