щож би ви тут, в тій пустині, ставили млин? А от пан будівничий на жаден спосіб не хотіли примірювати сей плян, говорячи, що се певно помилка, що треба задержатися, аж поки він сам не зробить такий плян, який випадає під паровий млин…
— Алеж розуміється, що я то на жарт говорив! — сказав голосно Лєон, стараючися покрити знов сміхом своє змішання. — Чень же я ще не вдурів будувати паровий млин у Бориславі!
Тепер і будівничий, почувши ті слова, підійшов ід Лєонови, що все ще всміхаючись роззирався довкола.
— Пане Гаммершляґ, — сказав будівничий прикрим, терпким голосом, — хто тепер з нас двох стане брехуном?
— Брехуном? — повторив Лєон і відступився о крок назад, мірячи будівничого задуфалим поглядом. Правда, під тим задуфальством крилося усе таки змішання, і Лєон був би не знати що дав, щоб будівничий утих і не збільшував того змішання. Але будівничий не гадав утихнути.
— А так, брехуном, — сказав він. — Бо чиж ви не говорили мені вперед, що хочете ставити тут паровий млин?
— Я жартував.
— Ви жартували? Ну, я ще не видів, щоби хто так на серйо жартував, як ви! Признаюся вам, я вашого жарту не порозумів. Я на конто того жарту й робітників назбирав і розруху наробив у цілім Бориславі…
— То дуже зле! — сказав Лєон.
— Певно що зле, бо тепер я перед усім тим народом брехачем став.
— То ваша річ, не моя!
— Моя річ? Алеж ваше слово!
— Алеж я вам дав плян! Що ви за такий будівничий, що не зуміли з пляну розпізнати паровий млин від нафтарні?…
Ті слова дуже вкололи будівничого.
