як можна більше, а заплатити менше. І те йому опісля вдалося!
Фабрикування церезіни мало розпочатися аж з новим роком. Осіню мав Ван-Гехт приїхати в Галичину до Дрогобича, щоби надзирати за будовою фабрики. До того часу Герман обіцявся давати йому невеличку місячну плату по 100 ринських, бо контрактове зобовязання починалося аж з новим роком.
Але крім того одного діла Герман по дорозі уладив ще друге і далеко більше. Сходячися на біржі з богатьома знайомими спекулянтами і капіталістами, він часто заходив з ними в бесіду про бориславські копальні, їх богацтво, про чищення воску і кошти, про відбут парафіни і т. д. Він зразу дивувався, чого се так пильно його випитують про всі подрібности люде, котрі до недавна мало показували до них цікавости. Він ще більше здивувався, коли переконався, як богато деякі з них і самі знають про Борислав, про видобування і богацтво його підземних скарбів і про всі практики при очищуванню і фальшуванню церезіни. Аж перегодя дізнався він, що у віденських „капіталістичних кружках“ зародилася і дозріла думка завязати велику „Спілку визискування земного воску“. Зразу його не тішила та думка. Він боявся, щоби „Спілка визискування“ не стала на заваді його інтересам, не війшла з ним в супір і не підорвала його богацтва. Але передумавши, він аж засміявся з свого страху. Віденські капіталісти, а спілка в Бориславі! Се смішна нескладиця. Хто буде вести в Бориславі діла „Спілки“? Коли який небудь віденський, загалом европейський чоловік, а не галицький Жид, — то загибіль „Спілки“ неминуча, і то загибіль в дуже короткім часі. Не так був зложений і не так шитий Борислав в тім часі, щоб европейський підприємець з на-пів прямим поступуванням, з на-пів відповідними поняттями про фабрикацію, без вічних брудних жидівських крутарств та шахрайств, без фальшування, без ошуки на робітниках, над-
