36
тілїяна (без лайок жадна його проповідь не обходила ся, і тут, в тих лайках він володїв чудовим лєксиконом щиро-народнїх зворотів) не могли переконати їх. Підписи йшли пиняво, а инші просто говорили: „Єґомость, все ви то дуже красно говорите, але ми не підпишемо“. Тодї о. Квінтілїян ухопив ся остатнього способу. Раз у недїлю, коли церква була повна народу, він велїв паламарови позамикати всї двері церкви і заявив зібраним, що поти їх не випустить із церкви, поки всї не підпишуть петицію за роздїлом Галичини. Та тут він і наскочив на горяче. В церкві зробив ся страшенний ґвалт, посипали ся лайки на попа і на всю попівську полїтику. Хлопи не вважали на сьвятість місця, але цабанили о. Квінтілїяну також порядним запасом свойого лєксикона.
— Попе, не мішай ся в не свої річи, а то звяжемо зараз і таки в ризах поведемо до циркулу! Ти гадаєш, що ми такі дурні, не розуміємо, куди ти нас тягнеш. Ми хочемо бути під цїсаром, а не під попами. А ви би хотїли взяти нас у руки. Не стало панської панщини, то ви би хотїли накинути на нас свою попівську панщину. Знаємо ми вас, пявки людські! Зараз тут давай ті аркуші з підписами! Сюди з ними!
І вирвавши від о. Квінтілїяна аркуші з підписами (а він збирав їх по всїх селах повіту) подерли їх перед його очима на шматочки, а самому загрозили, що його „обезвічать“, коли захоче далї займати ся полїтикою. О. Квінтілїян вийшовши із ними разом з церкви мокрий як із лазнї, нїкому не оповідав про сю катастрофу своєї полїтичної акції, але хлопів зненавидїв ще дужше і давав їм се чути в своїх щоденних парафіяльних та сусїдських зносинах з ними.
З грушатицьким дїдичем жив о. Квінтілїян також не в найлїпших відносинах. Між ними ще за панщини раз у раз виходили свари і навіть процеси за якусь скіпщину, за доставу топлива з панського лїса, за право польованя, до якого о. Квінтілїян був великий охотник, за риболовство і тисячні инші придирки. О. Квінтілїян не вірив у руськість пана Суботи і вважав його таким самим „поганим ляхом“, як і инших дїдичів. Дїчич зі свого боку називав попа деруном і часто заносив на нього скарги до консисторії та до циркулярної власти за надужитя в рубрицї jura stolae. Та про те вони, особливо тепер, по скасованю панщини, досить часто сходили ся
