Сторінка:Іван Франко. Герод (б.д.).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Аби я так діждала повороту
Мойого Мандріса в щасливий день,
Аби Деметра[1] так мені ласкава
Була,— від іншої такеє слухать
Я б не могла без гніву та образи.
Котра б поважилась передо мною
Так зневажати мого чоловіка,
Ту я би зараз випхнула за двері.
І ти мені, коли мене так любиш,
Більш не приходь з такими новинами,
В яких любуються баби старії,
А говори їх вуличним дівчатам,
Лиши Метріху відтепер в спокою
І Мандріса не підіймай на сміх!
Та годі нам про се! Ану, Треїссо,
Пополощи чистенько он ту мушлю
І влий три чарки чистого вина
Незмішаного та долий води![2]
Треїсса робить, що Тй велено,
і ставить чарки на стіл.
Ну, на, Гіллісо, пий!

Гілліс
(до Треїсси)
Подай лише!
(До Метріхи.)
Та боже борони, аби тебе
Я підмовлять прийшла до того пана!
Я лиш прийшла для празника святого.

Метріха
Тому й вином тебе я погостила.

Гілліс
Нехай боги щастять тобі, дитино!
Нехай дають тобі вина багато!
Але ж воно приємне, їй же богу!
Ніколи ліпшого не пила Гілліс,
Як се вино Метріхи. А тепер
Здорова будь, моя дитино люба!

  1. Деметра, дослівно «мати-земля», «богиня землі», а далі земної плодючої сили, найлюбіше божество замужніх жінок.
  2. Звичай пити вино з мушель міг бути розповсюджений на острові, де трафлялися такі гарні мушлі, що могли заступати чарки або тарілки.