|
Метріха
Не знаю, до чого ти гнеш.
Гілліс
(таємничо)
Не слуха нас?
Чи хто тут
Метріха
Ані жива душа!
Гілліс
Послухай же, що я тобі на втіху
Сказать прийшла отеє! Син МатакІни,
Дочки Пітацкея., що зветься Гіллос,
Борець, що п’ять побід відніс у боях,
Одну малим іще хлоп’ятем в Дельфах,
В Корінфі дві,. коли лиш перший пух
Йому засіявся, а двох мужів
Він заколов у Пізі, у борні[1]—
Багач, а добрий він, що й мусі зла не зробить!
В любовних справах,, як дитя, невинний...
Побачивши тебе в святочнім ході
В честь Міси[2], зараз наче серце стратив,
До тебе запалав гарячою любов’ю.
Вночі не спить, не має вдень спокою...
Покинув дім, передо мною плаче,
Та лементує, та благає смерті,
Отож до тебе я прийшла, дитино...
Зроби один той невеличкий гріх!
Боги простять тобі ного... А то, мов злодій,
До тебе підкрадеться старість. І нічого
Не стратиш ти, а вдвоє лиш зискаєш,
Бо поживеш весело кілька днів,
А він тебе, напевно, обдарує
Більш, ніж тобі й у сні присниться може.
Послухай же мене, самими мойрами
Клену тебе, бо з щирої любові
Говорю се тобі, моя дитино люба.
Метріха
Гіллісо, бачу, що волосся сиве
Не захорона проти глупоти.
|
