кого, що могло мати значінє та інтерес для середньовікових читачів та земляків поета, але тепер далеке від наших інтересів і важке для зрозуміння без докладних коментаріїв. Думка про таку „Дантівську антольоґію“ займала мене від давнїх лїт, іще від тодї, коли я бувши учеником ґімназії в Дрогобичі, читав деякі уступи Дантової поеми в нїмецькім перекладї, а потім пробував читати цїлість у польськім перекладї Станїславського. Сю думку виконав я не вповнї задля обмеженого місця в місячнику та задля деякого поспіху, до якого змушувала мене важка лїтературна праця. Тодї вже, 1907 р., не можучи випустити в світ своєї працї окремою книжкою, я потїшав себе надїєю, що згодом верну ще до неї і доповню те, що буду вважати потрібним. Ся моя надїя справдила ся 1911 р., коли сповняючи моє бажанє заряд „Товариства прихильників української штуки й науки“ ухвалив випустити в світ мою працю про Данта окремою книжкою в збільшенім обємі. На жаданє голови сего „Товариства“ проф. М. Грушевського се виданє мало вийти в Київі, аби без зайвих перешкод і коштів могло бути доступне як найширшій українській громадї. Зараз же тодї я переглянув і повиправляв вступну студію про середнї віки, написану на основі гарної книжки молодого віденьського письменника Карля Федерна „Dante, 1899. Leipzig, Berlin und Wien“, у серії „Dichter und Darsteller“, herausgegeben von Dr. Rudolph Lothar, t. III. Я користував ся сею працею, пе-
