рої старовини, Цезар і Лятін, Брут і Тарквінїй, „а з боку самотою Салядін“, далї фільософи, лїкарі і т. и.
Не можу тут сказать про все докладно,
Бо тема в мене так богата й довга,
Що часто слів не вистарчить для фактів.
О двох поменшало число шістьох нас;
І иншим шляхом вів мене мій вчитель
Із супокійного повітря у тремтяче,
І я війшов у край, де не було вже світла.
В дальшій, пятій піснї Данте описує другий круг Підземелля, починаючи ось якими словами:
Оттак із першого зійшов я круга
До другого, що творить круг тїснїйший,
Та більше мук містить, що крики викликають.
Страшний стоїть там Мінос і зубами
Скрегоче, винних спитує при входї,
Сидить і розсила, як обвине себе
Хвостом. Коли яка душа нещасна
Прийде до нього й всї свої злі вчинки
Признасть, то він, усїх гріхів тих знавець,
Пізнає зараз, де їй місце в пеклї,
І стілько раз хвостом себе обкрутить,
На скілько ступнїв в низ її зіслати.
Все перед ним стоїть богато душ,
І кожда йде, почує присуд свій,
Промовить, вчує і спадає в низ.
Не можна сказати, щоб се був образ дуже щасливий, тай саму сцену такого суду автор не пробував описати докладнїйше.
Могутнїми контурами обрисовує Данте се перше місце кари.
