Одинацята пісня важна особливо тому, що тут поет у поетичній формі дає виклад не тілько пляну трьох найнизших кругів Підземелля 7, 8 і 9-го, але надто виклад абстрактних, доґматичних та моральних поглядів, що лежать у основі сеї величньої конструкції. Входячи стрімким провалом у низину семого круга, з якого до них доходить страшний сморід, вони минають могилу папи Анастазія II, єретика, що був папою в рр. 496—8 і належав до секти т. зв. Фотінїян. Аби не йти мовчки важкою дорогою, Вірґілїй поучає Данта в довщім викладї:
„Мій сину, в серединї скель отсих
Лежать — сказав він — менші три круги,
Так само степеновані, як ті, що ми пройшли.
„Усї вони проклятих духів повні,
Та щоб ти далї знав, на що дивить ся,
Почуй, за що і як покарані вони.
„Мета всїх злостий, ненависних Небу,
Се кривда, а усяка кривда шкодить
І смутить ближнїх силою й обманом.
„А що обман — гріх власний чоловіка,
То він найбільш немилий Богу, і тому
Обманщики стоять найнизше, й їх
„Кара́, найтяжша мука. Перший круг
Містить насильників, а що насиллє
Бува трояке, то й уся будова
„На три поверхи дїлить ся круглясті.
Насиллєм можна согрішить трояко:
Супроти Бога, ближнього й себе самого.
„Грішить насиллєм на самій особі
І на маєтку: вбійство, тяжкі рани,
Пожар, руїна, хиже грабівництво.
„Оттим то вбійцї, люті забіяки,
Розбійники й нищителї терплять
У першім крузї всї окремими гуртами.
|
