для 5, 10 або 20 культурних людий, у тих часах живуть сотки або й тисячі узброєних вояків з кіньми й чурами; вони сплять купами на помостї покоїв, забавляють ся в днї свобідні від війни безконечними обідами та пянством, наїдають са сяк чи так печеного мяса та випивають збанами, инодї конвами погано приготовленого пива, меду або вина, доходять по пяному до сварок, які доводили звичайно до розливу крови, часто до калїцтва або й забійства тут таки, в самій їдальнї. Конверзація за столом, навіть у присутности володарів і дам, ведеть ся цінїчна, груба; навіть піснї менестрелїв та вірші рецітовані при тих забавах такі, що новійший історик лїтератури не важить ся в своїй студії повторити хоч би самі титули більшої їх части. Найлюбійші забави тих людий, се лови на грубого звіря і турнїри — одні й другі забави того рода, що при них рідко коли обходило ся без розливу крови, без калїцтва й убійства.
Не о много краще живеть ся й по містах… „Представмо собі — говорить один новійший дослїдник — середньовіковий Рим з його 900 вежами, з темними палатами шляхти, збудованими з розвалин величнїх старинних монументів, Кольосея, тріумфальних луків, великого цирку. В містї йде вічна боротьба могучих патріціїв Конті, Франґіпанї та инших можних фамілїй. Що хвиля із за якоїсь нової кровавої пімсти, із за якихось нових виборів, із за якоїсь наруги або брутального жарту починаєть ся війна на ново: вулицї загороджують ланцюхами, будують нові вежі та стрільницї, з усїх домів стріляють, доми ворожих фамілїй облягають, підпалюють і руйнують; кожда дїльниця міста раз у раз виглядає як табор якоїсь иншої партії. І так само як у Римі було в многих, многих містах Італїї“. А як виглядає щоденне житє в тих містах! Поперед усього вдаряє кождого дослїдника страшенний бруд. Вулицї не мощені, скрізь бездонні калюжі, про каналїзацію анї думки, виходки та виливи виходять на вулицю, куди з домів викидають усяку нечисть,
