усякі відпадки; наслїдком сього страшенний смрід. Вікна в помешканях маленькі тай рідко розставлені, покої темні, помости переважно покриті соломою, меблї рідкі тай нужденні. Одїж незугарна, мішковата; нехарність загальна; навіть дами з висших станів не миють ся по цїлому тижневи.
Відповідна до сього матеріального боку була й духова культура. Штука читаня й писаня річ дуже рідка; богато цїсарів, королїв, князїв та баронів не вміє читати анї писати; книжка по дворах можновладцїв — рідкий гість і вважаєть ся великим скарбом. Комунїкація між поодинокими містами та провінціями безмірно утруднена та небезпечна, доріг і гостинцїв мало, на них повно скрізь рогачок та митниць, а по над те нїхто на такій дорозї не пений свойого добра, свободи й житя. Тим то люди сидять у своїх кутах; у дальшу дорогу вибрати ся може хиба той, хто має або сам оружну дружину, або має нагоду прилучити ся до такої дружини якогось можного пана. Про сучасні подїї люди не знають; найважнїйших річий дізнають ся пізно, не раз по роках, припадково, з наслуху. Місце нинїшнїх ґазет заступають чутки та слухи, та вони при загальній темнотї й забобонности тодїшнїх людий набирають звичайно дивовижного, чудесного кольориту.
Того, що ми тепер називаємо полїцією, сторожею безпеки, державним судівництвом, у середнїх віках нема зовсїм. За свою особисту або своїх підданих безпеку кождий пан, кождий город мусїв дбати окремо і на власну руку; судівництво в кождім краю, в кождім містї, для кождого стану й корпорації було окреме, усталене не жадним державним законом, а звичаєм, поведенцією або привілеєм; найвисші, коронні трибунали урядували рідко, були далеко і бували часто доступні більше для брязкучих, нїж для правничих та перґаментових доказів. Тай що варті були хоч би найприхильнїйші вироки тих трибуналів, коли коронна власть звичайно не мала нїякої екзекутиви? Февдальна
