предвічпий троп святої Трійцї; просто напроти нього на землї лежить осередок земної поверхнї, Єрусалим, вибране місто, де вчоловічетий сип божий своєю смертю довершив діла спасеня людського роду. Голгофа, гора, на якій умер Христоб, се пуп землї; ся гора повстала з того, що в нїй був закопаний велитенський череп праотця людського роду Адама; кров Христа, сплизоваючи з хреста і просякаючя в землю, охрестила голову Адамову і уможливила праотцеви людий поворот до раю, а його контракт, яким він залисав чортови своє о пОтОМетВвО, віднайдений і спалений Христом, уможливив спасене всього заюдеького ролу. В тпутрі земної кулі знаходить ся пекло — вічний огонь нечу- ваної єпли; вулькани, що вибухають відтам иноді з божого лопусту, дають нам про нього лопятє і зара- зом незбитий доказ істновцни пекла. Воно поветало в хвилі, коли Бог скинув збунтованого Єатапу й йото прихильників у низ; грямпувши своїм тлом до землї Сатана вибив у ній величезну яму і бпинив ся аж у самім осередку земної кулі, де його єнла божа замо- розила вічним ледом. Чаким робом Сатана сидить у точиї найдалі віддаленій від Бога. Шо за нийвистою еферою — емдірейським небом нема далі нічого.
Ми тепер, стоячи на високій горі знаня, здвигненого кількома столітями експеріменталтної науки та критичного мисленя, легко можемо здвигати раменами на тїсноту, наївність та фантастичність тої концепції. Але не забуваймо, що середнї віки думали зовсїм инакше ніж ми, клали собі иншу мету і йшли до неї иншими дорогами, ніж ми. Наша мета — свобідна наука, вільність досліду, вільність властої думки була тоді невідома, неможлива. Мета всякого знаня була з гори відома, певна, незрушима, Все, що чоловік повинен і потребує знати, обявлоно йому Ботом у святім письмі; по за тим усяка мудрість, по словам св. Павла, се дурнота перед Богом. Задля слабостя людської природи не все в божій обяві ясне для пізнїших поколїнь, хоч певно було ясне для тих, кому
