Цю сторінку схвалено
— Ага, то тут! — крикнули, бачучи розтягненого Йоська. — А що, злодїю, Жидику, дістало ся тобі на горіхи?
Йосько кидав ся ще і стогнав тихо, все притискаючи книжку обома руками до грудий, немов би хотїв нею заткати смертельну рану.
— Що він робив? — спитав мене ключник.
— Та… я… тілько… до світла…
Хотїв ще щось говорити, але духу йому не стало. Остатнїм відрухом відірвав руки від грудий і показав ключникови закровавлений буквар.
— Він читав при вікнї, — пояснив я ключникови.
В тій хвилї прийшов із суду ординанс із карткою, шукаючи ключника.
— Пане ключник, — каже з коритаря, — де тут сидить Йосько Штерн? Є тут картка з суду, що має йти на волю.
А Йосько вже перед мінутою був вільний.
